скорбіти
СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без дод., книжн., рідко.
1. Дуже печалитися, тужити.
Кармель нічого не одказував – ходив він часом дні цілісінькі, не промовляючи ні до кого словечка, скорбіючи та сумуючи (Марко Вовчок);
Розкидані по нетрях несходимих, На чужині в тяжкій самотині – .. Вони скорблять по рідній стороні (М. Старицький);
Скорбує душа, гадаючи, що так і буде (Г. Хоткевич);
Стара земля про все на світі знає – Чи радість, чи журба в людей буває. Бо люди – це її любимі діти. За всіх старій доводиться скорбіти (П. Воронько).
2. заст. Бути хворим.
Ой щоб спало [дитя] – щастя мало, Да щоб росло – не боліло, На серденько не скорбіло! (з народної пісні).
Значення в інших словниках
- скорбіти — скорбі́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- скорбіти — див. ТУЖИТИ. Словник синонімів Караванського
- скорбіти — скорблю, скорбиш і рідко скорбію, скорбієш; мн. скорблять; скорбувати, -ую, -уєш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без додатка, книжн., рідко. 1》 Дуже печалитися, тужити. 2》 заст. Бути хворим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скорбіти — Банувати, забановувати, забанувати, позабановувати, побановувати, побанувати, убановувати, убанувати, повбановувати, журитися, зажурюватися, зажуритися, позажурюватися, нажурюватися, нажуритися, понажурюватися, пожурюватися, пожуритися, нидіти... Словник чужослів Павло Штепа
- скорбіти — СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому — чому, за ким — чим і без додатка, книжн., рідко. 1. Дуже печалитися, тужити. Словник української мови в 11 томах
- скорбіти — Скорбіти, -блю, -биш гл. Скорбѣть. І щоб росло — не боліло, й на серденьку не скорбіло. Мил. 43. Словник української мови Грінченка