скорбіти

Скорбіти, -блю, -биш

гл. Скорбѣть. І щоб росло — не боліло, й на серденьку не скорбіло. Мил. 43.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорбіти — скорбі́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. скорбіти — див. ТУЖИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. скорбіти — скорблю, скорбиш і рідко скорбію, скорбієш; мн. скорблять; скорбувати, -ую, -уєш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без додатка, книжн., рідко. 1》 Дуже печалитися, тужити. 2》 заст. Бути хворим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скорбіти — Банувати, забановувати, забанувати, позабановувати, побановувати, побанувати, убановувати, убанувати, повбановувати, журитися, зажурюватися, зажуритися, позажурюватися, нажурюватися, нажуритися, понажурюватися, пожурюватися, пожуритися, нидіти... Словник чужослів Павло Штепа
  5. скорбіти — СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без дод., книжн., рідко. 1. Дуже печалитися, тужити. Словник української мови у 20 томах
  6. скорбіти — СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому — чому, за ким — чим і без додатка, книжн., рідко. 1. Дуже печалитися, тужити. Словник української мови в 11 томах