скорбувати
Скорбува́ти, -бу́ю, -єш
гл. Скорбѣть. Хай батько не скорбує. Мет. 57.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скорбувати — скорбува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- скорбувати — див. журитися Словник синонімів Вусика
- скорбувати — див. скорбіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скорбувати — СКОРБУВА́ТИ див. скорбі́ти. Словник української мови у 20 томах
- скорбувати — СКОРБУВА́ТИ див. скорбі́ти. Словник української мови в 11 томах