скорбіти
СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому — чому, за ким — чим і без додатка, книжн., рідко.
1. Дуже печалитися, тужити.
Кармель нічого не одказував — ходив він часом дні цілісінькі, не промовляючи ні до кого словечка, скорбіючи та сумуючи (Вовчок, І, 1955, 355);
Розкидані по нетрях несходимих, На чужині в тяжкій самотині — ..Вони скорблять по рідній стороні (Стар., Вибр., 1959, 19);
Скорбує душа, гадаючи, що так і буде (Хотк., II, 1966, 377);
Стара земля про все на світі знає — Чи радість, чи журба в людей буває. Бо люди — це її любимі діти. За всіх старій доводиться скорбіти (Воронько, Казка.., 1957, 65).
2. заст. Бути хворим.
Ой щоб спало [дитя] — щастя мало, Да щоб росло — не боліло, На серденько не скорбіло! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 3).
Значення в інших словниках
- скорбіти — скорбі́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- скорбіти — див. ТУЖИТИ. Словник синонімів Караванського
- скорбіти — скорблю, скорбиш і рідко скорбію, скорбієш; мн. скорблять; скорбувати, -ую, -уєш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без додатка, книжн., рідко. 1》 Дуже печалитися, тужити. 2》 заст. Бути хворим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скорбіти — Банувати, забановувати, забанувати, позабановувати, побановувати, побанувати, убановувати, убанувати, повбановувати, журитися, зажурюватися, зажуритися, позажурюватися, нажурюватися, нажуритися, понажурюватися, пожурюватися, пожуритися, нидіти... Словник чужослів Павло Штепа
- скорбіти — СКОРБІ́ТИ, скорблю́, скорби́ш і рідко скорбі́ю, скорбі́єш; мн. скорбля́ть; і СКОРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., по кому – чому, за ким – чим і без дод., книжн., рідко. 1. Дуже печалитися, тужити. Словник української мови у 20 томах
- скорбіти — Скорбіти, -блю, -биш гл. Скорбѣть. І щоб росло — не боліло, й на серденьку не скорбіло. Мил. 43. Словник української мови Грінченка