Великий тлумачний словник сучасної мови

скоромити

скоро́мити

-млю, -миш; мн. скоромлять; недок., розм.

Те саме, що скоромитися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. скоромити — скоро́мити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. скоромити — СКОРО́МИТИ, млю, миш; мн. скоро́млять; недок., розм. Те саме, що скоро́митися.  Словник української мови у 20 томах
  3. скоромити — СКОРО́МИТИ, млю, миш; мн. скоро́млять; недок., розм. Те саме, що скоро́митися.  Словник української мови в 11 томах
  4. скоромити — Скоро́мити, -млю, -миш гл. Скоромить.  Словник української мови Грінченка