скоромити

СКОРО́МИТИ, млю, миш; мн. скоро́млять; недок., розм.

Те саме, що скоро́митися.

Значення в інших словниках

1. скоромити — скоро́мити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. скоромити — -млю, -миш; мн. скоромлять; недок., розм. Те саме, що скоромитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скоромити — СКОРО́МИТИ, млю, миш; мн. скоро́млять; недок., розм. Те саме, що скоро́митися.  Словник української мови в 11 томах
4. скоромити — Скоро́мити, -млю, -миш гл. Скоромить.  Словник української мови Грінченка