скулити

ску́лити

I -лю, -лиш, недок., перех., рідко.

Те саме, що мружити.

II -лю, -лиш, док., перех.

Зігнути, скорчити своє тіло, частини його.

|| безос., у сполуч. зі сл. бодай, щоб. Уживається як лайливий вислів.

Значення в інших словниках

1. скулити — ску́лити 1 дієслово недоконаного виду мружити рідко ску́лити 2 дієслово доконаного виду зігнути тіло  Орфографічний словник української мови
2. скулити — СКУ́ЛИТИ¹, лю, лиш, недок., що, рідко. Те саме, що мру́жити. Кіт скулить очі, жалібно нявчить... (М. Коцюбинський). СКУ́ЛИТИ², лю, лиш, док., кого, що. Зігнути, скорчити своє тіло, частини його.  Словник української мови у 20 томах
3. скулити — МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. скулити — СКУ́ЛИТИ¹, лю, лиш, недок., перех., рідко. Те саме, що мру́жити. Кіт скулить очі, жалібно нявчить… (Коцюб., І, 1955, 151). СКУ́ЛИТИ², лю, лиш, док., перех. Зігнути, скорчити своє тіло, частини його.  Словник української мови в 11 томах
5. скулити — Скулити, -лю, -лиш гл. Съежить, скорчить. Головойку склонив, ручейку зложив, ніженьку скулив. МУЕ. III. 36.  Словник української мови Грінченка