слабодухий

слабоду́хий

-а, -е.

Те саме, що легкодухий.

|| у знач. ім. слабодухий, -хого, ч.; слабодуха, -хої, ж. Людина зі слабою волею.

Значення в інших словниках

1. слабодухий — слабоду́хий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. слабодухий — Аморфний, бабій (про чоловіків), бабуватий, бавулуватий, безборонний, безвідмовний, безвідказний, безвільний, безвладний, безвольний, бездухий, беззаперечний, беззахисний і беззахисний, беззубий, безликий, безоборонний, безпомічний, безпорадний...  Словник синонімів Вусика
3. слабодухий — СЛАБОДУ́ХИЙ, а, е. Те саме, що легкоду́хий. Якийсь слабодухий Гнат у сім'ї. На людях, у роботі не такий (К. Гордієнко); Висміюючи суєту і ниття слабодухих, нікому не потрібних, зайвих людей, – “дачників” своєї країни, – він висловлював надію...  Словник української мови у 20 томах
4. слабодухий — ЛЕГКОДУ́Х (людина з слабкою волею), СЛАБОДУ́Х, СЛАБОДУ́ХИЙ, ГАНЧІ́РКА зневажл., КВАЧ зневажл., СЛАБА́К зневажл., СЛИМА́К зневажл., СЛИЗНЯ́К зневажл., СЛИНЬКО́ зневажл. Щоб потурати отаким легкодухам та боягузам, за це вже хай вибачають! (А.  Словник синонімів української мови
5. слабодухий — СЛАБОДУ́ХИЙ, а, е. Те саме, що легкоду́хий. Якийсь слабодухий Гнат у сім’ї. На людях, у роботі не такий (Горд., II, 1959, 242); Висміюючи суєту і ниття слабодухих, нікому не потрібних, зайвих людей,— «дачників» своєї країни,— він [М.  Словник української мови в 11 томах