Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
смоляр —
смоля́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
смоляр —
СМОЛЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається смолокурінням. [Староста:] Невже дурною буде [Тетяна], щоб виховувать себе для смоляра!.. (І. Карпенко-Карий); Смолярі витоплювали смолу в спеціальних викопаних ямах (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
смоляр —
СМОЛЯ́Р (той, хто займається смолокурінням), СМОЛОКУ́Р, СМОЛОГО́Н, СМОЛОВА́Р. Невже дурною буде, щоб виховувать себе для смоляра! (І. Карпенко-Карий); Як багато їх — смолокури, гончарі, чередники, шевці і шевчуки, гречкосії, волопаси (Є.
Словник синонімів української мови
смоляр —
СМОЛЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається смолокурінням. [Староста:] Невже дурною буде [Тетяна], щоб виховувать себе для смоляра!.. (К.-Карий, І, 1960, 141).
Словник української мови в 11 томах
смоляр —
Смоляр, -ра м. Смоляръ, смолильщикъ, смоловаръ.
Словник української мови Грінченка