смоляр

Значення в інших словниках

1. смоляр — смоля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. смоляр — СМОЛЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається смолокурінням. [Староста:] Невже дурною буде [Тетяна], щоб виховувать себе для смоляра!.. (І. Карпенко-Карий); Смолярі витоплювали смолу в спеціальних викопаних ямах (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. смоляр — СМОЛЯ́Р (той, хто займається смолокурінням), СМОЛОКУ́Р, СМОЛОГО́Н, СМОЛОВА́Р. Невже дурною буде, щоб виховувать себе для смоляра! (І. Карпенко-Карий); Як багато їх — смолокури, гончарі, чередники, шевці і шевчуки, гречкосії, волопаси (Є. Словник синонімів української мови
4. смоляр — Смоля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. смоляр — СМОЛЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається смолокурінням. [Староста:] Невже дурною буде [Тетяна], щоб виховувать себе для смоляра!.. (К.-Карий, І, 1960, 141). Словник української мови в 11 томах
6. смоляр — Смоляр, -ра м. Смоляръ, смолильщикъ, смоловаръ. Словник української мови Грінченка