смоляр
Смоляр, -ра
м. Смоляръ, смолильщикъ, смоловаръ.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смоляр — смоля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- смоляр — -а, ч. Той, хто займається смолокурінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смоляр — СМОЛЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається смолокурінням. [Староста:] Невже дурною буде [Тетяна], щоб виховувать себе для смоляра!.. (І. Карпенко-Карий); Смолярі витоплювали смолу в спеціальних викопаних ямах (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- смоляр — СМОЛЯ́Р (той, хто займається смолокурінням), СМОЛОКУ́Р, СМОЛОГО́Н, СМОЛОВА́Р. Невже дурною буде, щоб виховувать себе для смоляра! (І. Карпенко-Карий); Як багато їх — смолокури, гончарі, чередники, шевці і шевчуки, гречкосії, волопаси (Є. Словник синонімів української мови
- смоляр — Смоля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- смоляр — СМОЛЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається смолокурінням. [Староста:] Невже дурною буде [Тетяна], щоб виховувать себе для смоляра!.. (К.-Карий, І, 1960, 141). Словник української мови в 11 томах