Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
смітничок —
смі́тничо́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
смітничок —
СМІ́ТНИЧО́К, смі́тничка́, ч. Зменш.-пестл. до смі́тни́к. Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка (Леся Українка); * Образно. О зоре ясная моя, Ведеш мене з тюрми, з неволі, Якраз на смітничок Миколи (Т. Шевченко).
Словник української мови у 20 томах
смітничок —
СМІ́ТНИЧО́К, смі́тничка́, ч. Зменш.-пестл. до смі́тни́к. Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка (Л. Укр., III, 1952, 480); *Образно. О зоре ясная моя, Ведеш мене з тюрми, з неволі, Якраз на смітничок Миколи (Шевч., II, 1963, 297).
Словник української мови в 11 томах
смітничок —
Смітник, -ка м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. ум. смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила.
Словник української мови Грінченка