снасть
-і, ж.
1》 Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін.
|| Знаряддя, пристрій для лову риби.
|| заст. Одяг, предмети озброєння і т. ін., необхідні для спорядження військовослужбовця.
2》 перев. мн. Трос, канат і т. ін. для управління парусами, обладнання щогл тощо.
3》 Опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються інші її складові частини.
4》 розм., рідко. Те саме, що скелет 1).
Сама (одна) снасть зробилася хто, з кого — хто-небудь дуже схуд.
Великий тлумачний словник сучасної української мови