снасть

-і, ж.

1》 Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін.

|| Знаряддя, пристрій для лову риби.

|| заст. Одяг, предмети озброєння і т. ін., необхідні для спорядження військовослужбовця.

2》 перев. мн. Трос, канат і т. ін. для управління парусами, обладнання щогл тощо.

3》 Опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються інші її складові частини.

4》 розм., рідко. Те саме, що скелет 1).

Сама (одна) снасть зробилася хто, з кого — хто-небудь дуже схуд.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снасть — Основа [XIII] — снасть (351) — каркас [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. снасть — снасть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. снасть — Знаряддя, приладдя, жм. причандалля, (рибальська) справа; (воза) каркас; (- людину) кістяк <н. сама снасть>. Словник синонімів Караванського
  4. снасть — 1. знадіб'я, знадіб, знадоби, приладдя, прилади, див. припаси, пристрій, інструмент, снаряд 2. це кістяк Словник чужослів Павло Штепа
  5. снасть — СНАСТЬ, і, ж. 1. Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін. Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів, .. Покинеш все, кажу, на радість ворогів!.. (П. Гулак-Артемовський); – Да... Словник української мови у 20 томах
  6. снасть — ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). Словник синонімів української мови
  7. снасть — Снасть, -сти, -сті, -стю; сна́сті, -сте́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. снасть — СНАСТЬ, і, ж. 1. Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін. Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів,.. Покинеш все, кажу, на радість ворогів!.. (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
  9. снасть — Снасть, -сти ж. 1) Остовъ, основныя части; напр. въ повозкѣ это оси въ соединяющими ихъ частями и подушки на осяхъ. Рудч. Чп. 249. Словник української мови Грінченка