1. Великий тлумачний словник сучасної мови

скелет

скеле́т

-а, ч.

1》 Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла людини та хребетних тварин; кістяк.

|| перен. Про дуже худу, виснажену людину.

М'який скелет — сполучнотканинний опорний апарат, який зв'язує, оточує і підтримує всі органи (клітковина, сухожилки, суглобові капсули та ін.).

|| Сукупність твердих опорних утворень у безхребетних.

2》 Тверда основа дерева.

|| Тверді прожилки, що проходять через тканину листка.

3》 Каркас чого-небудь.

4》 перен. Те, що є суттю, основою чогось.

Скелет ґрунту геол. — частинки та уламки гірських порід, що входять до складу ґрунту.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скелет — скеле́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. скелет — див. хребет Словник синонімів Вусика
  3. скелет — [скеилет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. скелет — моск. кістяк кістяк, снасть Словник чужослів Павло Штепа
  5. скелет — СКЕЛЕ́Т, а, ч. 1. Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла людини та хребетних тварин; кістяк. Скелет становить опору всього організму (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. скелет — скеле́т (від грец. σκελετός – висохлий) 1. Сукупність міцних опорних або захисних утворів у людини й тварин. 2. Кістяк, каркас чого-небудь; схема. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. скелет — Тверда, міцна опірна конструкція, що виконує захисну функцію організму; у безхребетних найчастіше зовнішній с., напр., панцирі ракоподібних, раковини молюсків, рідше — внутрішній, напр., у коралів; для хребетних характерний внутрішній... Універсальний словник-енциклопедія
  8. скелет — КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо). Словник синонімів української мови
  9. скелет — СКЕЛЕ́Т, а, ч. 1. Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла людини та хребетних тварин; кістяк. Скелет становить опору всього організму (ІІІк. Словник української мови в 11 томах