скелет

СКЕЛЕ́Т, а, ч.

1. Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла людини та хребетних тварин; кістяк.

Скелет становить опору всього організму (з навч. літ.);

Хто опише його розчарованнє [розчарування] і переляк, коли замісто купи золота побачив [Невеличкий] серед печери два скелети людськії..? (І. Франко);

О, які були тут [у темниці] муки! І сидять там три скелети – Кості воїнів гайдуків (М. Нагнибіда);

* У порівн. Ченці, ксьондзи й миряни стояли навколішках і молилися. Кілька жінок стояло навколішках, виснажені, як скелети (О. Довженко);

// перен. Про дуже худу, виснажену людину.

Вона бачила перед собою рідний скелет і .. кинулася на коліна перед ліжком (Г. Хоткевич);

// Сукупність твердих опорних утворень у безхребетних.

Загальними зовнішніми ознаками членистоногих є твердий зовнішній скелет з хітину, розчленування тіла на членики і членисті придатки тіла (з наук.-попул. літ.).

2. Тверда основа дерева.

До скелета дерева належать стовбур та основні гілки (з навч. літ.);

// Тверді прожилки, що проходять через тканину листка.

3. Каркас чого-небудь.

Полінка слухала, як стукотіли молотки, дзижчали свердла на верстатах, як з кожним днем до металевого скелета додавалися все нові частини машини (П. Автомонов);

Ішов перший повоєнний рік. У містах ще чорніли скелети обгорілих будинків (з наук.-попул. літ.).

4. перен. Те, що є суттю, основою чогось.

Скелет аргументації тої статейки чисто догматичний (І. Франко);

Людині .. необхідно і розчленовувати явища, шукати їх скелет, і сприймати цілком, сповна, без всякого розчленування (з публіц. літ.).

△ (1) Скеле́т ґру́нту, геол. – частинки та уламки гірських порід, що входять до складу ґрунту.