скелет

СКЕЛЕ́Т, а, ч.

1. Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла людини та хребетних тварин; кістяк.

Скелет становить опору всього організму (ІІІк. гігієна, 1954, 67);

Хто опише його розчарованнє [розчарування] і переляк, коли замісто купи золота побачив [Невеличкий] серед печери два скелети людськії..? (Фр., VIII, 1952, 227);

О, які були тут [у темниці] муки! І сидять там три скелети — Кості воїнів гайдуків (Нагн., Вибр., 1957, 271);

*У порівн. Ченці, ксьондзи й миряни стояли навколішках і молилися. Кілька жінок стояло навколішках, виснажені, як скелети (Довж., І, 1958, 244);

// перен. Про дуже худу, виснажену людину.

Вона бачила перед собою рідний скелет і.. кинулася на коліна перед ліжком (Хотк., І, 1966, 175);

// Сукупність твердих опорних утворень у безхребетних.

Загальними зовнішніми ознаками членистоногих є твердий зовнішній скелет з хітину, розчленування тіла на членики і членисті придатки тіла (Захист рослин.., 1952, 11).

2. Тверда основа дерева.

До скелета дерева належать стовбур та основні гілки (Сад. і ягідн., 1957, 34);

// Тверді прожилки, що проходять через тканину листка.

3. Каркас чого-небудь.

Полінка слухала, як стукотіли молотки, дзижчали свердла на верстатах, як з кожним днем до металевого скелета додавалися все нові частини машини (Автом., Щастя.., 1959. 6);

Ішов перший повоєнний рік. У містах ще чорніли скелети обгорілих будинків (Знання.., 6, 1969, 6).

4. перен. Те, що є суттю, основою чогось.

Скелет аргументації тої статейки чисто догматичний (Фр., XVI, 1955, 136);

Людині.. необхідно і розчленовувати явища, шукати їх скелет, і сприймати цілком, сповна, без всякого розчленування (Талант.., 1958, 57).

∆ Скеле́т гру́нту, геол.-— частинки та уламки гірських порід, що входять до складу грунту.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скелет — СКЕЛЕ́Т, а, ч. 1. Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла людини та хребетних тварин; кістяк. Скелет становить опору всього організму (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. скелет — КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо). Словник синонімів української мови
  3. скелет — скеле́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. скелет — [скеилет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. скелет — скеле́т (від грец. σκελετός – висохлий) 1. Сукупність міцних опорних або захисних утворів у людини й тварин. 2. Кістяк, каркас чого-небудь; схема. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. скелет — див. хребет Словник синонімів Вусика
  7. скелет — -а, ч. 1》 Сукупність кісток, що становлять тверду основу тіла людини та хребетних тварин; кістяк. || перен. Про дуже худу, виснажену людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. скелет — Тверда, міцна опірна конструкція, що виконує захисну функцію організму; у безхребетних найчастіше зовнішній с., напр., панцирі ракоподібних, раковини молюсків, рідше — внутрішній, напр., у коралів; для хребетних характерний внутрішній... Універсальний словник-енциклопедія
  9. скелет — моск. кістяк кістяк, снасть Словник чужослів Павло Штепа