снасть

СНАСТЬ, і, ж.

1. Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін.

Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів,.. Покинеш все, кажу, на радість ворогів!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 127);

— Да… — сказав він [водолаз], подумавши. — Справа ця не важка, тільки дуже давно я вже під воду не ходив. Та й снасті всієї вам у нашому місті не дістати (Собко, Скеля.., 1961, 52);

В одній половині її [комори].. зберігається всяка пасічницька снасть (Кол., Терен.., 1959, 108);

// Знаряддя, пристрій для лову риби.

Товариство почало виходити з куреня; здоровкалось з рибалками, котрі порались то коло снасті, то коло свого убогого добутку (Мирний, І, 1954, 349);

Чоловік вузьким, як щупачок, човником лагодить рибальську снасть (Стельмах, II, 1962, 236);

Рибалка мовчки витяг свою снасть і під’їхав до берега (Десняк, Вибр., 1947, 68);

// заст. Одяг, предмети озброєння і т. ін., необхідні для спорядження військовослужбовця.

Приставив [Турн] тарани до брами, В ворота зачали гатить; Одвірки затряслись, мов рами, І снасть од бою вся тріщить (Котл., І, 1952, 235).

2. перев. мн. Трос, канат і т. ін. для управління парусами, обладнання щогл тощо.

Штурман Ільїн дивиться на напнуті вітрила, чує шум і рипіння снастей (Довж., Зач. Десна, 1957, 426);

Дув холодний вітер, йшов сніг, палуба і снасті судна почали вкриватися шаром льоду (Видатні вітч. географи.., 1954, 33);

*У порівн. Ліс стояв рівно округ, підпираючи небо, похитувався й рипів, як корабельна снасть (Ю. Янов., II, 1958, 210).

3. Опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші їх складові частини.

Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Гл., Вибр., 1951, 159);

Раділи люди. Уже вони турбувалися об тім, коли орати, коли засівати; ..обдивлялися снасті у возів, у плугів, що несправне — справляли (Мирний, III, 1954, 60).

4. розм., рідко. Те саме, що скеле́т 1.

Я така, що тільки снасть моя була (Номис, 1864, № 8218).

◊ Сама́ (одна́) снасть зроби́лася (ста́ла і т. ін.) хто, з кого — хто-небудь дуже схуд.

З Настусі тим часом зробилась одна снасть..: ізсохла, зчорніла, змарніла (Барв., Опов.., 1902, 452).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снасть — Основа [XIII] — снасть (351) — каркас [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. снасть — снасть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. снасть — Знаряддя, приладдя, жм. причандалля, (рибальська) справа; (воза) каркас; (- людину) кістяк <н. сама снасть>. Словник синонімів Караванського
  4. снасть — -і, ж. 1》 Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін. || Знаряддя, пристрій для лову риби. || заст. Одяг, предмети озброєння і т. ін., необхідні для спорядження військовослужбовця. 2》 перев. мн. Трос, канат і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. снасть — 1. знадіб'я, знадіб, знадоби, приладдя, прилади, див. припаси, пристрій, інструмент, снаряд 2. це кістяк Словник чужослів Павло Штепа
  6. снасть — СНАСТЬ, і, ж. 1. Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін. Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів, .. Покинеш все, кажу, на радість ворогів!.. (П. Гулак-Артемовський); – Да... Словник української мови у 20 томах
  7. снасть — ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). Словник синонімів української мови
  8. снасть — Снасть, -сти, -сті, -стю; сна́сті, -сте́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. снасть — Снасть, -сти ж. 1) Остовъ, основныя части; напр. въ повозкѣ это оси въ соединяющими ихъ частями и подушки на осяхъ. Рудч. Чп. 249. Словник української мови Грінченка