снасть

Снасть, -сти

ж.

1) Остовъ, основныя части; напр. въ повозкѣ это оси въ соединяющими ихъ частями и подушки на осяхъ. Рудч. Чп. 249. Части снасти воза: вісь, підто́ка, підге́рсть, каблука, рукав, середина, ухналь, підісок, завіски, сто́сик, кіло́чок, загвіздок, шворінь, насад, тибель, притичка ручиця. Рудч. Чп. 249 — 250. На цьому возі снасть добра, хоч у яку дорогу, то видержить. Брацл. у. Згорів чисто вітрак: сама снасть стирчить. Брацл. у.

2) Скелетъ, основныя части тѣла. Г. Барв. 188. Я така (худа), що тільки снасть моя була та й годі. Г. Барв. 4.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снасть — Основа [XIII] — снасть (351) — каркас [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. снасть — снасть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. снасть — Знаряддя, приладдя, жм. причандалля, (рибальська) справа; (воза) каркас; (- людину) кістяк <н. сама снасть>. Словник синонімів Караванського
  4. снасть — -і, ж. 1》 Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін. || Знаряддя, пристрій для лову риби. || заст. Одяг, предмети озброєння і т. ін., необхідні для спорядження військовослужбовця. 2》 перев. мн. Трос, канат і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. снасть — 1. знадіб'я, знадіб, знадоби, приладдя, прилади, див. припаси, пристрій, інструмент, снаряд 2. це кістяк Словник чужослів Павло Штепа
  6. снасть — СНАСТЬ, і, ж. 1. Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін. Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів, .. Покинеш все, кажу, на радість ворогів!.. (П. Гулак-Артемовський); – Да... Словник української мови у 20 томах
  7. снасть — ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). Словник синонімів української мови
  8. снасть — Снасть, -сти, -сті, -стю; сна́сті, -сте́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. снасть — СНАСТЬ, і, ж. 1. Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін. Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів,.. Покинеш все, кажу, на радість ворогів!.. (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах