снасть
СНАСТЬ, і, ж.
1. Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін.
Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів, .. Покинеш все, кажу, на радість ворогів!.. (П. Гулак-Артемовський);
– Да... – сказав він [водолаз], подумавши. – Справа ця не важка, тільки дуже давно я вже під воду не ходив. Та й снасті всієї вам у нашому місті не дістати (В. Собко);
В одній половині її [комори] .. зберігається всяка пасічницька снасть (П. Колесник);
// Знаряддя, пристрій для лову риби.
Не перевелися ще у нас ті, хто виловлює рибу недозволеними способами, забороненими снастями: сітями, драчами, волоками... (з газ.);
Чоловік вузьким, як щупачок, човником лагодить рибальську снасть (М. Стельмах);
Рибалка мовчки витяг свою снасть і під'їхав до берега (О. Десняк);
// заст. Одяг, предмети озброєння і т. ін., необхідні для спорядження військовослужбовця.
Приставив [Турн] тарани до брами, В ворота зачали гатить; Одвірки затряслись, мов рами, І снасть од бою вся тріщить (І. Котляревський).
2. перев. мн. Трос, канат і т. ін. для управління парусами, обладнання щогл тощо.
Рипіння снастей;
Дув холодний вітер, йшов сніг, палуба і снасті судна почали вкриватися шаром льоду (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Ліс стояв рівно округ, підпираючи небо, похитувався й рипів, як корабельна снасть (Ю. Яновський).
3. Опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші їх складові частини.
Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Л. Глібов);
Раділи люди. Уже вони турбувалися об тім, коли орати, коли засівати; .. обдивлялися снасті у возів, у плугів, що несправне – справляли (Панас Мирний).
4. розм., рідко. Те саме, що скеле́т 1.
Я така, що тільки снасть моя була (Номис).
◇ (1) Ті́льки (сама́, рідко одна́) снасть [зроби́лася (ста́ла, зоста́лася і т. ін.)] хто, з кого – хто-небудь дуже схуд.
З Настусі тим часом зробилась одна снасть..: ізсохла, зчорніла, змарніла (Ганна Барвінок);
Дивлюся я, вона така змарніла, стурбована, що тілько снасть (І. Франко);
– Катерино, .. ходи до гурту, бери хліб та кріпися, бо вже тільки снасть з тебе... (Т. Бордуляк);
З тебе вже одна снасть зосталася! Тобі ж через ту роботу чужу нема коли ріски до рота кинути (Г. Тарасюк);
– Мені здається, що се не ти, а тільки снасть твоя (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Значення в інших словниках
- снасть — Основа [XIII] — снасть (351) — каркас [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- снасть — снасть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- снасть — Знаряддя, приладдя, жм. причандалля, (рибальська) справа; (воза) каркас; (- людину) кістяк <н. сама снасть>. Словник синонімів Караванського
- снасть — -і, ж. 1》 Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін. || Знаряддя, пристрій для лову риби. || заст. Одяг, предмети озброєння і т. ін., необхідні для спорядження військовослужбовця. 2》 перев. мн. Трос, канат і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- снасть — 1. знадіб'я, знадіб, знадоби, приладдя, прилади, див. припаси, пристрій, інструмент, снаряд 2. це кістяк Словник чужослів Павло Штепа
- снасть — ЗНАРЯ́ДДЯ (пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогою якого виконується певна дія), НАЧИ́ННЯ, СНАСТЬ, ПРИПА́С, ЗНА́РЯД діал., ПРИ́РЯД діал., ЗНА́ДІБ (ЗНА́ДОБ) діал., НАРЯ́ДДЯ заст.; ІНСТРУМЕ́НТ (набір предметів для певної роботи). Словник синонімів української мови
- снасть — Снасть, -сти, -сті, -стю; сна́сті, -сте́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- снасть — СНАСТЬ, і, ж. 1. Знаряддя, приладдя, пристрій тощо для якого-небудь заняття, ремесла і т. ін. Покинеш любу жінку, Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів,.. Покинеш все, кажу, на радість ворогів!.. (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
- снасть — Снасть, -сти ж. 1) Остовъ, основныя части; напр. въ повозкѣ это оси въ соединяющими ихъ частями и подушки на осяхъ. Рудч. Чп. 249. Словник української мови Грінченка