снити

СНИ́ТИ, сню, сниш, недок., розм.

1. про кого — що, ким, чим і без додатка. Бачити уві сні.

Тої ночі.. спав [Тарас] твердо і снив про приобіцяну роботу (Ков., Світ.., 1960, 47);

Кузьмін вірив, що обов’язково побачить Леніна. Він жив, він снив цією мрією (Збан., Сеспель, 1961, 62);

І все ж Ольги він не міг забути. Він ходив з мріями про неї, снив нею (Кол., Терен.., 1959, 131);

// перен. Переставати діяти, рухатися; зупинятися (про машини, механізми і т. ін.).

Церква, обкутана аж до купола чорним лахміттям ясенків. А далі.. снить шестикрилий Говорушин вітряк (Кир., Вибр., 1960, 166);

// Переставати виявляти ознаки життя; затихати.

На дальніх узбережжях Снять в задумі тихі верби (Ус., На.. берегах, 1951, 124).

І (й) не снив хто — і не снилося кому-небудь.

— Зроду-віку ніхто й не снив такого багатства та розкоші (Вовчок, І, 1955, 307).

2. з інфін. Бачити уві сні здійснення чого-небудь.

Якось мати обмовилась, що колись її донька і марила, і снила купити справжні коралі (Стельмах, І, 1962, 603).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снити — Бачити уві сні; (білим днем) МРІЯТИ, (чим) МАРИТИ, п! МАЯЧИТИ. Словник синонімів Караванського
  2. снити — сни́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. снити — МРІ́ЯТИ (створювати в уяві образ когось, чогось, поринати в мрії; прагнути в думках до когось, чогось), МА́РИТИ, ГАДА́ТИ, СНИ́ТИ, МРІ́ТИ розм.; ФАНТАЗУВА́ТИ (поринати в фантазії). Галина перед війною мріяла поступити в кіностудію (А. Словник синонімів української мови
  4. снити — Снити, сню, сниш гл. Видѣть во снѣ. І був би він в царськім дворі багато ще снив, гукнув бо звін на Стефані, а він ся збудив. Федьк. І. 37. Словник української мови Грінченка
  5. снити — сню, сниш, недок., розм. 1》 про кого – що, ким, чим і без додатка. Бачити уві сні. || перен. Переставати діяти, рухатися; зупинятися (про машини, механізми і т. ін.). || Переставати виявляти ознаки життя; затихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. снити — СНИ́ТИ, сню, сниш, недок., розм. 1. про кого, що, ким, чим і без дод. Бачити уві сні. Тої ночі .. спав [Тарас] твердо і снив про приобіцяну роботу (С. Ковалів); Я казками снити захотів (М. Хвильовий); І все ж Ольги він не міг забути. Словник української мови у 20 томах
  7. снити — див. мріяти Словник синонімів Вусика