собака
соба́ка
-и, ч. і рідше ж.
1》 Свійська тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні і т. ін. Їздовий собака.
Як собак — дуже багато.
[Як] собака на сіні — про того, хто сам не користується чим-небудь й іншим не дає.
2》 перен., зневажл. Про злу, жорстоку, недоброзичливу і т. ін. людину.
|| Уживається як лайливе слово.
3》 до чого, перен., рідко. Той, хто досяг досконалості в чому-небудь; вміла, спритна, завзята в чомусь людина.
4》 Хижий ссавець родини собачих. Дикий собака динго.
Великий тлумачний словник сучасної української мови