1. Великий тлумачний словник сучасної мови

собака

соба́ка

-и, ч. і рідше ж.

1》 Свійська тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні і т. ін. Їздовий собака.

Як собак — дуже багато.

[Як] собака на сіні — про того, хто сам не користується чим-небудь й іншим не дає.

2》 перен., зневажл. Про злу, жорстоку, недоброзичливу і т. ін. людину.

|| Уживається як лайливе слово.

3》 до чого, перен., рідко. Той, хто досяг досконалості в чому-небудь; вміла, спритна, завзята в чомусь людина.

4》 Хижий ссавець родини собачих. Дикий собака динго.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. собака — Пес, розм. гавкун, (малий) цуцик. Словник синонімів Полюги
  2. собака — соба́ка 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота тварина у жіночому роді вживається рідше соба́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  3. собака — Пес, жм. гавкун, барбос, (самиця) сука, сучка; (мисливський) хорт; (маленький) цуцик; (битий, хто) П. Ф. жак; (- злих людей) злюка, с. п. скорпіон; Л. погань, вислугам, сатрап, цербер; собачка, собацюра, зб. собачня. Словник синонімів Караванського
  4. собака — [собака] -кие, д. і м. -ац'і, ч. і рідко ж. Орфоепічний словник української мови
  5. собака — Бодай і собака свою хату мала. Бажання бездомного, та тих, що живуть в комірнім. Брехливу собаку дальше чути. Вона хоче звернути увагу на себе. Докір брехунам. Вільно собаці і на Бога брехати. Собака не знає чи на доброго, чи лихого чоловіка гавкає. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. собака — (-и) ж. 1. крим. Висячий замок. БСРЖ, 551; СЖЗ, 94; ЯБМ, 2, 358. 2. крим. Обручка. БСРЖ, 551; СЖЗ, 94; ЯБМ, 2, 358. 3. крим. Годинник на ланцюжку. БСРЖ, 551; СЖЗ, 94. 4. мол. Електричка. Словник жарґонної лексики української мови
  7. собака — би́тий (би́та) соба́ка. Бувала, з досвідом людина. Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: “Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба” (С. Фразеологічний словник української мови
  8. собака — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
  9. собака — Соба́ка, -ки, -ці; -ба́ки, -ба́к (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. собака — СОБА́КА, и, ч. і рідше ж. 1. Домашня тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні і т. ін. По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Гл., Вибр., 1957, 174); Чіпка вступив у двір. Словник української мови в 11 томах
  11. собака — Собака, -ки м. и ж. 1) Собака. Бреше, мов собака. Ном. Гей, братці, втікайте, бо ще старий собака жив. ЗОЮР. І. 116. 2) Названіе нѣкоторыхъ изъ играющихъ въ игру пиж. Ив. 38. 3) Тяжесть, привязываемая къ концу коледезьнаго очепа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка