сопор

со́пор

-а, ч.

Глибока пригніченість свідомості з втратою довільної та збереженням рефлекторної діяльності; подальше пригнічення свідомості призводить до коми.

Значення в інших словниках

1. сопор — (мед.) сплячкість, див. соня  Словник чужослів Павло Штепа