сосун

сосу́н

-а, ч., розм.

1》 Маля ссавця, що ссе матку.

2》 перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина.

Значення в інших словниках

1. сосун — сосу́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. сосун — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. сосун — Сисун  Словник чужослів Павло Штепа
4. сосун — СОСУ́Н, а́, ч., розм. 1. Маля ссавця, що ссе матку. 2. перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина. [Троян:] Може, боїтесь, що молодь вас обжене, почне вчити? [1-й шахтар:] Що-о? Та я їм, сосунам, покажу таку науку! (Ю. Мокрієв).  Словник української мови у 20 томах
5. сосун — СОСУ́Н, а́, ч., розм. 1. Маля ссавця, що ссе матку. 2. перен., зневажл. Молода, недосвідчена, невміла людина. [Троян:] Може, боїтесь, що молодь вас обжене, почне вчити? [1-й шахтар:] Що-о? Та я їм, сосунам, покажу таку науку! (Мокр., П’єси, 1959, 216).  Словник української мови в 11 томах