спит

-у, ч., діал.

1》 Випробування, перевірка.

2》 Те саме, що розпит.

Значення в інших словниках

1. спит — СПИТ, у, ч., заст. 1. Проба, випробування. Спит, чи там допрос, був для нього загалом процедурою нелюдяно (Б. Лепкий); Рік за роком – з цокотом копит, Я за ними – думами й словами, Ні, я не звертаюся до мами – Йду по тернах споминів на спит (І. Гнатюк). 2. Розпитування.  Словник української мови у 20 томах
2. спит — Спит, -ту м. 1) = спиток. Зірвали в чужому саду кілька ягід на спит. Черн. у. 2) Разспросы. Взяти кого на спит.  Словник української мови Грінченка