спит

СПИТ, у, ч., заст.

1. Проба, випробування.

Спит, чи там допрос, був для нього загалом процедурою нелюдяно (Б. Лепкий);

Рік за роком – з цокотом копит, Я за ними – думами й словами, Ні, я не звертаюся до мами – Йду по тернах споминів на спит (І. Гнатюк).

2. Розпитування.

Значення в інших словниках

1. спит — -у, ч., діал. 1》 Випробування, перевірка. 2》 Те саме, що розпит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. спит — Спит, -ту м. 1) = спиток. Зірвали в чужому саду кілька ягід на спит. Черн. у. 2) Разспросы. Взяти кого на спит.  Словник української мови Грінченка