спитати

СПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, кого, що і без прям. дод.

Док. до пита́ти.

“Чого в'янеш, моя доню?” Мати не спитала, За старого, багатого Нищечком єднала (Т. Шевченко);

Хто побачить було вербу тую, то кожен спитає, як вона вросла тут сама, поміж дубів величних (Марко Вовчок);

– Ось зараз заїдемо до крамнички, спитаємо, почім кумач (З. Тулуб);

Він не зна й вона не знає, Про що спитати? Як почать? (І. Муратов);

Що було Парасці робити? Спитати сина урок – вона спитала, коли б сама знала (Панас Мирний);

Грицеві аж лячно стало, коли батько сказав, що в цьому будинку вони спитають собі квартиру (С. Добровольський);

– На вулицю ходив і ходитиму, тебе не спитаю (Григорій Тютюнник);

– Устругнув, – насупившись, мурмотів він. – Один устругнув, а з десятьох спитають (О. Гончар);

* Образно. Весна вже на порозі. І неодмінно, неодмінно вона спитає з усіх, хто забув про неї (з газ.).

Значення в інших словниках

1. спитати — спита́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спитати — -аю, -аєш, перех. і неперех. Док. до питати. Спитати броду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спитати — пита́ти / спита́ти бро́ду. Дізнаватися про кого-, що-небудь перед тим, як починати щось робити, певним чином діяти. — Про мене, мамо, спитайте броду,— не будете жалкувати на Нимидору: вона дівчина здорова, робоча (І. Нечуй-Левицький).  Фразеологічний словник української мови
4. спитати — ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко.  Словник синонімів української мови
5. спитати — Іспита́ти = спита́ти, -та́ю, -та́єш спита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. спитати — СПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. і неперех. Док. до пита́ти. «Чого в’янеш, моя доню?» Мати не спитала, За старого, багатого Нищечком єднала (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
7. спитати — Спита́ти, -та́ю, -єш гл. Спросить. Не спитавши голови, не лізь до ніг. Ном. № 3838. Все розберіть та й спитайте тоді себе: що ми? Шевч.  Словник української мови Грінченка