спитатися
СПИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся.
Док. до пита́тися.
– Чого ти в Мар'янівку їздила? – гукнув Колісник .. – У Мар'янівку? Спитайтесь баби, що ви надо мною надзирати настановили (Панас Мирний);
Я пройшов довгу вулицю, спитавшись у однієї жінки тільки про дорогу (Л. Смілянський);
– А покажи лишень, скільки в тебе грошей? – спиталася молодиця (Г. Квітка-Основ'яненко);
Катря спиталась, чи Докія Петрівна ще тут (А. Головко);
– Спитайся, синку, його: нехай би нараяв, куди б тобі піти (Г. Квітка-Основ'яненко);
Думка говорить: “Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину?..” (Т. Шевченко);
– Тепер я не спитаюсь у вас і сама вип'ю .. Які ж ліки підуть на користь, коли їх пити як попало? (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)