сповитий

спови́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до сповити.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. сповитий — спови́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. сповитий — див. загорнений  Словник синонімів Вусика
3. сповитий — СПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до спови́ти. Перед самим перелазом Дитина сповита – Та й не туго, й новенькою Свитиною вкрита (Т. Шевченко); У промінні від свічки він побачив сина, який лежав, сповитий білим полотном (С. Скляренко); – Та що ж говорити...  Словник української мови у 20 томах
4. сповитий — СПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спови́ти. Перед самим перелазом Дитина сповита — Та й не туго, й новенькою Свитиною вкрита (Шевч., I, 1963, 311); У промінні від свічки він побачив сина, який лежав, сповитий білим полотном (Скл.  Словник української мови в 11 томах