сповідач

сповіда́ч

-а, ч., рідко.

Те саме, що сповідник 1).

Значення в інших словниках

1. сповідач — сповіда́ч іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. сповідач — СПОВІДА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що спові́дник 1. – Мені, як сповідачеві, краще відомі блукання його душі (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
3. сповідач — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.  Словник синонімів української мови
4. сповідач — СПОВІДА́Ч, а, ч., рідко. Те саме, що спові́дник 1. — Мені, як сповідачеві, краще відомі блукання його душі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103).  Словник української мови в 11 томах