сповідач

СПОВІДА́Ч, а, ч., рідко. Те саме, що спові́дник 1.

— Мені, як сповідачеві, краще відомі блукання його душі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103).

Значення в інших словниках

1. сповідач — сповіда́ч іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. сповідач — -а, ч., рідко. Те саме, що сповідник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сповідач — СПОВІДА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що спові́дник 1. – Мені, як сповідачеві, краще відомі блукання його душі (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. сповідач — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.  Словник синонімів української мови