спопеляти

спопеля́ти

-яю, -яєш, недок., спопелити, -лю, -лиш, док., перех.

1》 Перетворювати у попіл, спалювати вщент.

Спопеляти серце — завдавати кому-небудь великих душевних страждань, викликавши величезної сили почуття до себе.

2》 перен. Знищувати, перемагати у жорстокій боротьбі.

|| Піддавати нещадній критиці, гостро висміювати кого-, що-небудь. Спопеляти очима.

Значення в інших словниках

1. спопеляти — спопеля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спопеляти — див. нищити  Словник синонімів Вусика
3. спопеляти — СПОПЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПОПЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., кого, що. 1. Перетворювати у попіл, спалювати вщент. Він [Бетховен] же писав музику для людей, а не для орди штурмовиків, яка попалила у себе на батьківщині книжки Гейне...  Словник української мови у 20 томах
4. спопеляти — спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром) кого. Дуже гнівно, презирливо дивитися на кого-небудь. Підігріваючи себе своїми ж жалісливими й гнівними словами, він спопеляв бідного Костянтина Павловича помутнілими від обурення очима (В.  Фразеологічний словник української мови
5. спопеляти — I. ПАЛИ́ТИ (знищувати вогнем), СПА́ЛЮВАТИ, ПОПЕЛИ́ТИ, СПОПЕЛЯ́ТИ (перетворювати на попіл). — Док.: спали́ти, попали́ти, спопели́ти. — Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (О. Гончар); — Ви колись з свекрухою спалите хату (І. Нечуй-Левицький); Бомба .. спопелила весь густий сад (В. Кучер).  Словник синонімів української мови
6. спопеляти — СПОПЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПОПЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. 1. Перетворювати у попіл, спалювати вщент. Він [Бетховен] же писав музику для людей, а не для орди штурмовиків, яка попалила у себе на батьківщині книжки Гейне, а тепер спопеляє міста...  Словник української мови в 11 томах