споріднений

спорі́днений

-а, -е.

1》 Пов'язаний спільністю походження.

|| Який має спільну причину.

2》 перен. Близький, схожий з ким-, чим-небудь за якостями, ознаками і т. ін.

|| Відповідний, близький кому-, чому-небудь, співзвучний з ним.

Споріднені слова — слова з тим самим коренем, що об'єднані в словотвірне гніздо і є семантично та морфемно пов'язаними.

Значення в інших словниках

1. споріднений — спорі́днений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. споріднений — СПОРІДНЕНИЙ – ПОРІДНЕНИЙ Споріднений. Пов’язаний спільністю походження; схожий з кимсь, чимсь за якимись ознаками тощо: споріднені захворювання, споріднені підприємства. Поріднений. Який став рідним комусь або зблизився, здружився з ким-небудь: поріднені діти, поріднені міста.  Літературне слововживання
3. споріднений — СПОРІ́ДНЕНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний спільністю походження. Ціль походу страшної орди були Угри, багата країна, заселена племенем, спорідненим з монголами (І. Франко); Чи це була експансія етнічна, чи це союз споріднених сердець (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. споріднений — Спорі́днений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. споріднений — СПОРІ́ДНЕНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний спільністю походження. Ціль походу страшної орди були Угри, багата країна, заселена племенем, спорідненим з монголами (Фр.  Словник української мови в 11 томах