споріднення

спорі́днення

-я, с.

Те саме, що спорідненість.

|| Стосунки між родичами людей, що взяли шлюб, а також стосунки подружжя з їхніми кровними родичами; свояцтво.

Значення в інших словниках

1. споріднення — спорі́днення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. споріднення — СПОРІ́ДНЕННЯ, я, с. Те саме, що спорі́дненість. Патріархальні відносини у скіфів мали форми, що цілком склалися. Споріднення вели по чоловічій лінії (з наук.-попул. літ.); Якщо уважно придивитися до вбрання поліщуків, можна бачити, що тут ..  Словник української мови у 20 томах
3. споріднення — Спорі́днення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. споріднення — СПОРІ́ДНЕННЯ, я, с. Те саме, що спорі́дненість. Патріархальні відносини у скіфів мали форми, що цілком склалися. Споріднення вели по чоловічій лінії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 150); Благословенно будь споріднення і перегукування душ!...  Словник української мови в 11 томах