справедливець

справедли́вець

-вця, ч.

Той, хто бореться за правду, кому властиве почуття справедливості, хто у своїх діях і вчинках керується об'єктивними фактами.

Значення в інших словниках

1. справедливець — справедли́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. справедливець — СПРАВЕДЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто бореться за правду, кому властиве почуття справедливості, хто у своїх діях і вчинках без упередження керується об'єктивними фактами. Легендарний ватажок народних мас на Поділлі в XIX ст. Кармалюк звався Устим, тобто “справедливець” (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. справедливець — СПРАВЕДЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто бореться за правду, кому властиве почуття справедливості, хто у своїх діях і вчинках без упередження керується об’єктивними фактами.  Словник української мови в 11 томах