справедливець
СПРАВЕДЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.
Той, хто бореться за правду, кому властиве почуття справедливості, хто у своїх діях і вчинках без упередження керується об'єктивними фактами.
Легендарний ватажок народних мас на Поділлі в XIX ст. Кармалюк звався Устим, тобто “справедливець” (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)