спражений

спра́жений

-а, -е, розм., рідко.

Дієприкм. пас. мин. ч. до спражити.

|| спражено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. спражений — СПРА́ЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. до спра́жити; // у знач. прикм. Я теж хотів би хлинуть зливою, Щоб землю спражену змочить, Стоять веселкою над нивою, Щоб вік співать і вік любить (Я. Шпорта); // спра́жено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
2. спражений — СПРА́ЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до спра́жити; // У знач. прикм. Я теж хотів би хлинуть зливою, Щоб землю спражену змочить, Стоять веселкою над нивою, Щоб вік співать і вік любить (Шпорта, Вибр., 1958, 91); // спра́жено, безос. присудк.  Словник української мови в 11 томах