спражений

СПРА́ЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до спра́жити;

// У знач. прикм.

Я теж хотів би хлинуть зливою, Щоб землю спражену змочить, Стоять веселкою над нивою, Щоб вік співать і вік любить (Шпорта, Вибр., 1958, 91);

// спра́жено, безос. присудк. сл.

В вапнярках шипіло та булькотіло вапно, немов лютилось, що його наперед спражено в огні, а тепер назад вкинено в воду (Фр., V, 1951, 258).

Значення в інших словниках

1. спражений — -а, -е, розм., рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до спражити. || спражено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. спражений — СПРА́ЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. до спра́жити; // у знач. прикм. Я теж хотів би хлинуть зливою, Щоб землю спражену змочить, Стоять веселкою над нивою, Щоб вік співать і вік любить (Я. Шпорта); // спра́жено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах