спражений
СПРА́ЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до спра́жити;
// У знач. прикм.
Я теж хотів би хлинуть зливою, Щоб землю спражену змочить, Стоять веселкою над нивою, Щоб вік співать і вік любить (Шпорта, Вибр., 1958, 91);
// спра́жено, безос. присудк. сл.
В вапнярках шипіло та булькотіло вапно, немов лютилось, що його наперед спражено в огні, а тепер назад вкинено в воду (Фр., V, 1951, 258).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спражений — -а, -е, розм., рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до спражити. || спражено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спражений — СПРА́ЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. до спра́жити; // у знач. прикм. Я теж хотів би хлинуть зливою, Щоб землю спражену змочить, Стоять веселкою над нивою, Щоб вік співать і вік любить (Я. Шпорта); // спра́жено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах