спражити
СПРАЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм., рідко.
1. Док. до пражити.
2. перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь.
— Одягайся, сякий-такий сину, бо як тя [тебе] спражу бучком, та й шкіра трісне! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 177).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спражити — -жу, -жиш, док., перех., розм., рідко. 1》 Док. до пражити. 2》 перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спражити — СПРА́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що, розм., рідко. 1. Док. до пра́жити. 2. перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь. – Одягайся, сякий-такий сину, бо як тя [тебе] спражу бучком, та й шкіра трісне! (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах