1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спражити

спра́жити

-жу, -жиш, док., перех., розм., рідко.

1》 Док. до пражити.

2》 перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спражити — СПРА́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що, розм., рідко. 1. Док. до пра́жити. 2. перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь. – Одягайся, сякий-такий сину, бо як тя [тебе] спражу бучком, та й шкіра трісне! (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
  2. спражити — СПРАЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм., рідко. 1. Док. до пражити. 2. перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь. — Одягайся, сякий-такий сину, бо як тя [тебе] спражу бучком, та й шкіра трісне! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 177). Словник української мови в 11 томах