спражити
СПРА́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що, розм., рідко.
1. Док. до пра́жити.
2. перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь.
– Одягайся, сякий-такий сину, бо як тя [тебе] спражу бучком, та й шкіра трісне! (Л. Мартович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спражити — -жу, -жиш, док., перех., розм., рідко. 1》 Док. до пражити. 2》 перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спражити — СПРАЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм., рідко. 1. Док. до пражити. 2. перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь. — Одягайся, сякий-такий сину, бо як тя [тебе] спражу бучком, та й шкіра трісне! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 177). Словник української мови в 11 томах