спрошувати

спро́шувати

-ую, -уєш, недок., спросити, -ошу, -осиш, док., перех., розм.

Запрошувати прийти, з'явитися куди-небудь усіх чи багатьох; скликати.

Значення в інших словниках

1. спрошувати — спро́шувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спрошувати — СПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., кого, розм. Запрошувати прийти, з'явитися куди-небудь усіх або багатьох; скликати. Карадич дочку оддає, а Янко ходить з дружбами хата од хати та збирає собі бояри, спрошує гостей на весілля (Ю. Федькович).  Словник української мови у 20 томах
3. спрошувати — СПРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех., розм. Запрошувати прийти, з’явитися куди-небудь усіх або багатьох; скликати. Карадич дочку оддає, а Янко ходить з дружбами хата од хати та збирає собі бояри, спрошує гостей на весілля (Федьк., Буковина, 1950, 113).  Словник української мови в 11 томах
4. спрошувати — Спро́шувати, -шую, -єш сов. в. спроси́ти, -шу, -сиш, гл. Сзывать, созвать, приглашать, пригласить (многихъ). Лико спрощує гості на весілля. Федьк.  Словник української мови Грінченка