спрощенець

спроще́нець

-нця, ч.

Той, хто спрощує, збіднює що-небудь, неглибоко, поверхово підходячи до розв'язання складних проблем, завдань.

Значення в інших словниках

1. спрощенець — спроще́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. спрощенець — СПРОЩЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто спрощує що-небудь, неглибоко, поверхово підходячи до розв'язання складних проблем, завдань. Захищати специфіку мистецтва і науки про мистецтво від всіляких вульгаризаторів і спрощенців потрібно, конче потрібно! (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. спрощенець — СПРОЩЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто спрощує, збіднює що-небудь, неглибоко, поверхово підходячи до розв’язання складних проблем, завдань. Захищати специфіку мистецтва і науки про мистецтво від всіляких вульгаризаторів і спрощенців потрібно, конче потрібно! (Рад. літ-во, 5, 1971, 24).  Словник української мови в 11 томах