Великий тлумачний словник сучасної мови

спрямування

спрямува́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. спрямувати.

2》 Направленість; напрямок.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. спрямування — спрямува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. спрямування — [спр'амуван':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
  3. спрямування — СПРЯМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямува́ти. Не було тут богів, бо найпершими святощами для людей ставали камінь і море, а потім – човни; з живих істот шанувалися тільки риби, про них співано гімнів і пісень, рибам поклонялися...  Словник української мови у 20 томах
  4. спрямування — НА́ПРЯМ (шлях діяльності кого-небудь, розвитку якого-небудь явища, дії і т. ін.), НА́ПРЯМОК, ЛІ́НІЯ, СПРЯМО́ВАНІСТЬ, СПРЯМУВА́ННЯ (СПРЯМО́ВАННЯ), СКЕРО́ВАНІСТЬ, НАПРА́ВЛЕНІСТЬ рідше (шлях розвитку чого-небудь з певною орієнтацією); КУРС (перев.  Словник синонімів української мови
  5. спрямування — Спрямува́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спрямування — СПРЯМУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямува́ти. Велика роль у спрямуванні ініціативи широких мас будівельників на наполегливу високопродуктивну працю в ім’я побудови комунізму належить партійним організаціям будов (Ком. Укр., 5, 1963, 60).  Словник української мови в 11 томах