спів

-у, ч.

1》 Дія за знач. співати.

|| Звуки, утворювані цією дією; наспів.

2》 Виконання пісень, арій і т. ін. як мистецтво, заняття.

|| перев. мн. Предмет викладання в школі.

3》 рідко. Те, що виконують голосом, голосами (пісня, мелодія і т. ін.).

4》 перен., поет. Творчість поета, який символічно виступає в образі співця.

Значення в інших словниках

1. спів — спів іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. спів — (лебединий) пісня; (як мистецтво) вокал; (хоровий у костелі) меса, (поминальний) реквієм; ЖМ. мелодія, наспів; ПОЕТ. поезія.  Словник синонімів Караванського
3. спів — [сп'іў] сп'іву, м. (на) сп'ів'і, мн. сп'івие, сп'ів'іў  Орфоепічний словник української мови
4. спів — = вокальне мистецтво виконання музики за допомогою голосу, мистецтво передавання засобами співацького голосу художнього змісту музичного твору. Спів може бути сольним, ансамблевим (дует, тріо, квартет, квінтет і т.д.), хоровим, з супроводом або без нього.  Словник-довідник музичних термінів
5. спів — СПІВ, у, ч. 1. Дія за знач. співа́ти. Катря припинилася. – Що він таке співає? – спиталася, вжахнувшися співу того: – що він співає? (Марко Вовчок); Кожної суботи у нас збиралися гості і починались співи гуртом (з мемуарної літ.  Словник української мови у 20 томах
6. спів — Мистецтво виконання голосом — соло, в ансамблі — музичних творів із текстом (силабічний, мелізматичний с.) або без тексту (вокаліз).  Універсальний словник-енциклопедія
7. спів — лебеди́на пі́сня; лебеди́ний спі́в чия, чий, кого. Останній (перев. найзначніший) твір, вияв таланту або здібностей кого-небудь. (Світловидов:) Я всю душу вклав у цей проект!.. Він мені навіть уві сні ввижається: чи тому, що старість, чи, може, це вже моя лебедина пісня?.. (Я. Баш).  Фразеологічний словник української мови
8. спів — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю.  Словник синонімів української мови
9. спів — Спів, спі́ву, -вові; спі́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. спів — СПІВ, у, ч. 1. Дія за знач. співа́ти. Катря припинилася. — Що він таке співає? — спиталася, вжахнувшися співу того: — що він співає?...  Словник української мови в 11 томах
11. спів — Спів, -ву м. Пѣніе. Серед пахощів квіток і співу пташиного побачимось. Левиц. І. 303. Музики і співи замовкли. Стор. МПр. 54.  Словник української мови Грінченка