спів
СПІВ, у, ч.
1. Дія за знач. співа́ти.
Катря припинилася. — Що він таке співає? — спиталася, вжахнувшися співу того: — що він співає? (Вовчок, І, 1955, 203);
Кожної суботи у нас збиралися гості і починались співи гуртом (Думки про театр, 1955, 34);
Обірвала [Марія] спів (Головко, II, 1957, 100);
В голосі хлопця під час співу чується і радість, і непевність (Стельмах, II, 1962, 205);
— Спів пташині потіха одна,— Хоч голодна, співа веселенько, Розважає пташине серденько (Л. Укр., І, 1951, 61);
Стояв би тут і слухав дотемна Невгавний вітру спів: весна, весна, весна (Мисик, Біля криниці, 1967, 50);
// Звуки, утворювані цією дією; наспів.
Дуже приємненько було йому чути, що у хаті співав голосок, а вітер заносив теплим повівом і спів, і слова (Вовчок, І, 1955, 310);
Здалека доносились різні співи: — то співали парубки та дівчата, сходячись на «вулицю» (Л. Укр., III, 1952, 477);
На задній підводі хтось співав. Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками… (Гончар, III, 1959, 183).
2. Виконання пісень, арій і т. ін. як мистецтво, заняття.
Ходив старий на торг у Київ да, попавши там десь дідуся, зараз і загарбав його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у його співах (П. Куліш, Вибр., 1969, 195);
Шкода, що я 10-го повинний їхати.. і через те не можу намилуватися, певне, добрячим співом Лисенківського хору (Мирний, V, 1955, 396);
Слуху Юра не мав?. Він немилосердно фальшивить. Його співи — це просто лемент і вереск (Смолич, II, 1958, 12);
Вечір був чомусь особливо зворушливий. Усім добором репертуару, характером виконання, настроєм лагідної засмученості.. сольного співу (Мас., Роман.., 1970, 321);
Гуртовий спів — невід’ємна частина побуту нашого народу, його життєва необхідність (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 60);
// перев. мн. Предмет викладання в школі.
Більшість викладачів музики і співів творчо проводять уроки, озброюють учнів знанням основ музичного мистецтва, розвивають їх музичні здібності (Ком. Укр., 7, 1964, 47);
Він може викладати спів у школі (Ю. Янов., V, 1959, 179).
3. рідко. Те, що виконують голосом, голосами (пісня, мелодія і т. ін.).
Хор співав партесні співи (Н.-Лев., VI, 1966, 368);
На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала (Л. Укр., І, 1951, 43);
Як їй мило співи колискові Та вплітати в перші сни синкові! (Вирган, В розп. літа, 1959, 29).
◊ Лебеди́ний спів див. лебеди́ний.
4. перен., поет. Творчість поета, який символічно виступає в образі співця.
Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (Граб., І, 1959, 189);
Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (Рильський, III, 1961, 139).
Словник української мови (СУМ-11)