спів
СПІВ, у, ч.
1. Дія за знач. співа́ти.
Катря припинилася. — Що він таке співає? — спиталася, вжахнувшися співу того: — що він співає? (Вовчок, І, 1955, 203);
Кожної суботи у нас збиралися гості і починались співи гуртом (Думки про театр, 1955, 34);
Обірвала [Марія] спів (Головко, II, 1957, 100);
В голосі хлопця під час співу чується і радість, і непевність (Стельмах, II, 1962, 205);
— Спів пташині потіха одна,— Хоч голодна, співа веселенько, Розважає пташине серденько (Л. Укр., І, 1951, 61);
Стояв би тут і слухав дотемна Невгавний вітру спів: весна, весна, весна (Мисик, Біля криниці, 1967, 50);
// Звуки, утворювані цією дією; наспів.
Дуже приємненько було йому чути, що у хаті співав голосок, а вітер заносив теплим повівом і спів, і слова (Вовчок, І, 1955, 310);
Здалека доносились різні співи: — то співали парубки та дівчата, сходячись на «вулицю» (Л. Укр., III, 1952, 477);
На задній підводі хтось співав. Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками… (Гончар, III, 1959, 183).
2. Виконання пісень, арій і т. ін. як мистецтво, заняття.
Ходив старий на торг у Київ да, попавши там десь дідуся, зараз і загарбав його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у його співах (П. Куліш, Вибр., 1969, 195);
Шкода, що я 10-го повинний їхати.. і через те не можу намилуватися, певне, добрячим співом Лисенківського хору (Мирний, V, 1955, 396);
Слуху Юра не мав?. Він немилосердно фальшивить. Його співи — це просто лемент і вереск (Смолич, II, 1958, 12);
Вечір був чомусь особливо зворушливий. Усім добором репертуару, характером виконання, настроєм лагідної засмученості.. сольного співу (Мас., Роман.., 1970, 321);
Гуртовий спів — невід’ємна частина побуту нашого народу, його життєва необхідність (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 60);
// перев. мн. Предмет викладання в школі.
Більшість викладачів музики і співів творчо проводять уроки, озброюють учнів знанням основ музичного мистецтва, розвивають їх музичні здібності (Ком. Укр., 7, 1964, 47);
Він може викладати спів у школі (Ю. Янов., V, 1959, 179).
3. рідко. Те, що виконують голосом, голосами (пісня, мелодія і т. ін.).
Хор співав партесні співи (Н.-Лев., VI, 1966, 368);
На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала (Л. Укр., І, 1951, 43);
Як їй мило співи колискові Та вплітати в перші сни синкові! (Вирган, В розп. літа, 1959, 29).
◊ Лебеди́ний спів див. лебеди́ний.
4. перен., поет. Творчість поета, який символічно виступає в образі співця.
Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (Граб., І, 1959, 189);
Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (Рильський, III, 1961, 139).
Значення в інших словниках
- спів — спів іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- спів — (лебединий) пісня; (як мистецтво) вокал; (хоровий у костелі) меса, (поминальний) реквієм; ЖМ. мелодія, наспів; ПОЕТ. поезія. Словник синонімів Караванського
- спів — [сп'іў] сп'іву, м. (на) сп'ів'і, мн. сп'івие, сп'ів'іў Орфоепічний словник української мови
- спів — -у, ч. 1》 Дія за знач. співати. || Звуки, утворювані цією дією; наспів. 2》 Виконання пісень, арій і т. ін. як мистецтво, заняття. || перев. мн. Предмет викладання в школі. 3》 рідко. Те, що виконують голосом, голосами (пісня, мелодія і т. ін.). 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спів — = вокальне мистецтво виконання музики за допомогою голосу, мистецтво передавання засобами співацького голосу художнього змісту музичного твору. Спів може бути сольним, ансамблевим (дует, тріо, квартет, квінтет і т.д.), хоровим, з супроводом або без нього. Словник-довідник музичних термінів
- спів — СПІВ, у, ч. 1. Дія за знач. співа́ти. Катря припинилася. – Що він таке співає? – спиталася, вжахнувшися співу того: – що він співає? (Марко Вовчок); Кожної суботи у нас збиралися гості і починались співи гуртом (з мемуарної літ. Словник української мови у 20 томах
- спів — Мистецтво виконання голосом — соло, в ансамблі — музичних творів із текстом (силабічний, мелізматичний с.) або без тексту (вокаліз). Універсальний словник-енциклопедія
- спів — лебеди́на пі́сня; лебеди́ний спі́в чия, чий, кого. Останній (перев. найзначніший) твір, вияв таланту або здібностей кого-небудь. (Світловидов:) Я всю душу вклав у цей проект!.. Він мені навіть уві сні ввижається: чи тому, що старість, чи, може, це вже моя лебедина пісня?.. (Я. Баш). Фразеологічний словник української мови
- спів — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю. Словник синонімів української мови
- спів — Спів, спі́ву, -вові; спі́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спів — Спів, -ву м. Пѣніе. Серед пахощів квіток і співу пташиного побачимось. Левиц. І. 303. Музики і співи замовкли. Стор. МПр. 54. Словник української мови Грінченка