Великий тлумачний словник сучасної мови

співун

співу́н

-а, ч., розм.

Людина, яка вміє і любить співати, багато співає.

|| Про співочого птаха.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. співун — співу́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. співун — СПІВУ́Н, а́, ч., розм. Людина, яка вміє і любить співати, багато співає. Бравий [Максим], широкоплечий, як з заліза збитий, а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун...  Словник української мови у 20 томах
  3. співун — СПІВА́К (той, хто уміє і любить співати; фахівець зі співу), СПІВЕ́ЦЬ, СПІВА́КА розм., СПІВУ́Н розм.; СОЛОВЕ́Й, СОЛОВЕ́ЙКО (про людину з гарним голосом, яка володіє мистецтвом співу); СОЛІ́СТ (співак, який виконує сольну партію); ХОРИ́СТ (співак хору).  Словник синонімів української мови
  4. співун — СПІВУ́Н, а́, ч., розм. Людина, яка вміє і любить співати, багато співає. Бравий [Максим], широкоплечий, як з заліза збитий, а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун… (Мирний, І, 1949, 213); Переді мною був не той Павло...  Словник української мови в 11 томах
  5. співун — Співун, -на м. Пѣвунъ. Зміев. у. Мир. ХРВ. 131.  Словник української мови Грінченка